Провідна неділя

Наступну після Великодня неділю називають Про­відною. Які звичаї та обряди пов'язані із цим днем? Про це - у розмові із Галиною Виноградсь-кою, молодшим науковим співробітником відділу етнології і сучасності Інституту народознавства НАН України.

— Пані Виноградська, що ж належить робити цього дня?

— Цього дня українці провідують могили своїх близьких і рідних. Вважа­ється, що після Велико­дня на цілий тиждень Гос­подь відпускає душі помер­лих на землю. А вже у неді­лю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними "поспілкува­тися", здобути певну пози­тивну енергію. А також по­прощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо. Кажуть, коли у Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ пла­че, що Господь не від­пустив її до рідних за земні гріхи.

— Чи є якісь ритуали, які годиться виконувати на цвинтарі у Провідну неділю?

— У різних регіонах різні звичаї. Скажімо, на По­ліссі біля могил ставлять столи і лавки. І на Про­відну неділю приходять всією родиною, накрива­ють стіл і справляють по­минальний обід. Так само поминають померлих і ро­ми, котрих бага­то на Закарпат­ті.

За столом ро­дичі повинні згадувати хоро­ші справи рід­ної людини. До речі, цього дня, як і весь тиж­день після Вели­кодня, не треба називати по­мерлих небіж­чиками. У ці дні вони серед нас, тож із ними належить спілкуватись, як із живими людьми.

У Галичині, на Цент­ральній Україні немає зви­чаю накривати стіл на цвинтарі. Зате померлим на могили приносять крашанки та шматочок паски. Проте мало лише принес­ти на могилу їжу та помо­литись. Цього дня свяще­ники правлять на цвинтарі біля капличок. Опісля кожна родина має запро­сити отця, щоб той від­правив на могилі й скро­пив її свяченою водою.

— У багатьох селах свяще­ники правлять на могилах одразу по Велико­дню — у понеділок та вівторок, а не на Провідну неділю...

— Те, що отець править одразу піс­ля Великодньої не­ділі, свідчить, що церква просто підлаштовується під інтереси парафіян. Адже багато горо­дян приїжджають на Великдень у се­ло здалеку, бо має кілька вихідних. Природно, що лю­дина хоче відправити на могилі саме у ці дні, щоб наступного тижня знову не їхати в село.

—Чи треба дотримуватись цього дня ще якихось тра­дицій?

— Більшість ритуалів на Провідну неділю та тиж­день перед нею пов'язані з померлими. По-перше, треба щиро молитись за небіжчиків, щоб їхня зем­на подорож була вдалою. А щоб вони знайшли дорогу до своєї оселі, у хаті запа­люють свічку. На вікні ставлять склянку води. На столі залишають освячені крашанку та паску. Це роб­лять для того, щоб не­біжчик не був голодним та спраглим, коли знову по­вернеться на той світ.

У Карпатському регіоні, зокрема на Покутті, Гуцульщині та Буковині, на Провідну неділю дають за "поману".

— Що це означає?

— Господині випікають

калачі й дають їх разом із запаленою свічкою якійсь людині. Якщо це близька людина, то до того додаєть­ся хустина, а чоловікові — сорочка. Якщо ж це прос­то знайома людина, то до калача і свічки додають носовичок.

Ці речі дають із словами, наприклад, "Це тобі за "поману" — за Михайла". А беруть із словами: "Най Бог прийме". Той, хто взяв за "поману", користую­чись тим, що йому подару­вали, повинен згадувати про небіжчика Михайла.

— А чи є інші назви цього дня?

— Так. Церковна назва свята — Томина неділя. Вона нагадує про день, коли воскреслий Христос прийшов до апостолів і один з них, Тома, не пові­рив у Його воскресіння. "Не повірю, доки не вложу моїх пальців у Його рани..." Тільки після цього апостол Тома навернувся. Він став великим пропо­відником і загинув мучени­цькою смертю за віру в Ін­дії.

Юліанна Кандя, "Експрес"