Черный – по-белому, белый – по-черному (3)…

пользующегося особым расположением и поддержкой киевского мэра Леонида Черновецкого. Начало публикации: Черный – по-белому, белый – по-черному… и Черный – по-белому, белый – по-черному (2)…

"Соціально-психологічний аналіз діяльності

Соціально-психологічна характеристика харизматичного лідера

Аналіз посадових інструкцій адміністративного апарату релігійної організації «Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів», її організаційної структури вказує на повне підкорення старшому пасторові церкви, яким на цей час є Сандей Аделаджа. Бачення світу ним, як людиною і керівником, безперечно, впливає на всю побудову структури й життя громади, на всіх лідерів цієї релігійної організації та її парафіян.

«Когда Бог призвал меня к пасторскому служению, я ответил: «Господь, я согласен быть пастором, но при условии:

во-первых, не хочу быть заурядным пастором, я должен быть пастором с отличием;

во-вторых, мне известно, что многие из великих служителей упали, но я не хочу впасть в грех или заблуждение, не хочу возгордиться, не хочу позорить Твое имя.

Бог принял мои условия и открыл мне тайну того, как я могу застраховаться от подобного [9]».

Одна з соціально-психологічних характеристик особистості старшого пастора проявляється в житті через втілення конфронтаційної культури взаємодії.

Людині конфронтаційного типу притаманна особлива життєва настанова, особливе ставлення до світу, до себе, до інших. Це «чорно-біле» сприйняття світу, у якому відбувається нещадна і без жодних компромісів боротьба двох начал: універсальних («світло» і «темрява», «добро» і «зло»), політичних («білі» і «червоні», «багаті» і «бідні»), релігійних («ортодокси» і «єретики», «правовірні» і «невірні»), національних, расових тощо. Будь-яка ситуація, оцінювана з таких позицій, розвивається в напрямі поляризації двох начал. Компроміси сприймаються як ознака зрадництва, схована форма зла, прояв темних сил.

Оскільки людина стає захисником однієї із сил, природно, вона втрачає «об'ємне» бачення ситуації, позитивності. «Лінійність» світогляду пов'язана з тим, що всі події розглядаються з єдиної точки зору — з погляду власних інтересів. «Об'ємне» бачення може з'явитися тільки тоді, коли кожний з учасників матиме змогу стати на позиції іншого, подивитися на світ його очами. Визнання ж власної позиції як єдино правильної і єдино можливої неминуче породжує догматизм, що сприймається як непохитність, відданість ідеалам, принциповість. Така настанова забезпечує гранично високу самоповагу, надихає почуття власної значимості.

Невміння або небажання порівнювати різні позиції неминуче веде до прагнення нав'язати позицію власну й, безумовно, домінувати. Досягти гармонії цілого неможливо там, де є прагнення довести абсолютну власну правоту. А впевненість у власній правоті стає підставою правомірності застосування будь-яких форм впливу до інших, насильства при вирішенні питань або конфліктних ситуацій.

Поділ на «правих» і «неправих» служить згуртованості, яка стає тим сильнішою, чим активніше протистояння зі своїм супротивником. Найбільш ефективним засобом згуртування при цьому є ненависть. Носій конфронтаційної свідомості скрізь шукає ворогів і, природно, скрізь їх знаходить. Сенс існування він з бачить у боротьбі, почуваючи себе насамперед воїном, що повинен перебувати в постійній бойовій готовності або відбиваючи атаки, або завдаючи ударів. Тихе, споглядальне життя для нього - нижчий спосіб існування. Постійна боєздатність підтримується усвідомленням прилучення до якоїсь Місії, Вищого завдання. Це найчастіше ідейний борець, на якому лежить відповідальність за Святиню. Його боротьба - не чвари, а служіння, що прилучає до Світової історії, де він є не пасивним знаряддям, але активним, творчим началом. Співучасть у Світовій Драмі робить його у власних очах героєм, а життя перетворює в подвиг.

Такий борець «бачить» далеке майбутнє, тому його життя протікає в стані постійної напруженості, істеричності, ідейної одержимості, фанатизму. Відчуття надлюдини неминуче призводить до зарозумілості, усвідомлення власної непогрішності, зневаги до інакомислячих, догматизму. Такі люди несвідомо або свідомо живуть в очікуванні соціального дива; вони люблять історичні бурі, діють із пафосом. Руйнування ближче до них, ніж творення, яке вимагає повільної, копіткої, часом малопомітної праці. Особистість конфронтаційного типу легко ставиться до насильства: якщо буде потреба досить легко, не дуже роздумуючи, іде на його застосування.

Друга важлива соціально-психологічна характеристика старшого пастора обумовлена типом відносин, що пов'язують його з паствою. Подібна симбіотична єдність характеризується садомазохистським зв'язком (Е. Фромм), що виникає в умовах авторитарної релігії. Істотним елементом авторитарної релігії та авторитарного релігійного досвіду є повна капітуляція перед силою, що перебуває поза людиною.

В абсолютному авторитеті лідерів первинних осередків, пасторів і старшого пастора можна побачити тоталітарні риси харизматичної громади. У кожному, особливо найбільш відповідальному, життєвому рішенні віруючий діє за їхніми приписами. Його до цього ніхто не примушує, але в ньому ретельно й послідовно виховують потребу чинити саме так.

Це не схоже на авторитет керівника в більшості християнських конфесій. Хоча в них керівник теж має великий вплив на парафіян, але, обмежений каноном та ієрархією, він не може відступити від традиції, усередині якої діє. Якщо ж він порушить правила, ієрархія ввімкне певні механізми покарання, аж до усунення від проповідування.

Пастора в харизматичній церкві ніхто не обмежує. Непідсудність пастора полягає в тому, що він є людиною, натхненною Богом, безпосередньо спілкується з Богом, через нього надходять благодать та одкровення, а концепція «живого слова» надає йому право як завгодно інтерпретувати євангельські тексти. Над ним немає вищих ієрархів, які б його контролювали, а держава відокремлена від церкви й теж не має таких механізмів.

Об'єднання церков у цьому випадку не враховуються тому, що вони не мають повноважень контролювати проповідницьку діяльність. Крім того, з об'єднання можна вийти в будь-який час.

Тому головна чеснота в цьому типі релігійних громад - слухняність. Людина домагається благовоління або допомоги тільки у випадку повного підпорядкування. Покора сильній владі - один зі шляхів, на якому людина уникає почуття самотності та обмеженості. В акті капітуляції вона втрачає незалежність і цілісність як індивід, але знаходить почуття захищеності, стаючи немовби частиною сили, що вселяє благоговіння. [9; 10]

Соціально-психологічний аналіз групових процесів

Залучившись до харизматичної релігійної громади, людина потрапляє в ідеальну державу з чіткою ієрархією, соціалізацією, ідеологією тощо. Вона відразу включається в первинний осередок (домашню церкву, або домашню групу), який має керівника (лідера), через якого член громади спілкується з пастором.

Не повинно бути жодних сумнівів щодо пріоритетів: якщо твоє покликання вимагає твоєї присутності десь, ти повинен бути саме там. Тому часом траплялися і трапляються такі неприємності, як утрата членом громади вельми непоганої роботи. Зовні члени громади здаються цілком вільними людьми - ніхто безпосередньо ні до чого не примушує, але насправді їхнє життя чітко регламентовано. «Жити в слові» - означає повністю підпорядковуватися певним настановам через вимовлене слово.

Включення людини в спільноту відбувається двома шляхами - або через ритуал, або через реалізацію дарів Духа Святого. Регулярні служіння екстатичного плану є допінгом, без якого «втягнений» віруючий довго існувати не зможе, оскільки саме в цьому стані відбувається безпосереднє спілкування між Богом і людиною. Молитви можуть затягуватися на багато годин, часто вони супроводжуються постом; застосовується весь відомий й апробований різними релігійними системами арсенал, практика, властива як шаманству, так і християнському аскетизмові.

У «Посольстві Божому», крім звичайних молитовних зібрань, практикується особлива форма зборів - нічні богослужіння. На них перенесено більшу частину масових зцілень і глосолалій. Це дозволяє уникнути зайвої уваги контролюючих органів, які не будуть витрачати час відпочинку на виконання службових обов'язків, а отже, інформація про деякі неоднозначні й шокуючи дії під час таких служінь не дійде до громадськості.
Нічні заходи проводяться зазвичай, з 23.00 п'ятниці до 6.00 ранку суботи. За графіком дочірні церкви збираються на службу під керівництвом своїх лідерів. Інколи може приїхати старший пастор С. Аделаджа або інші керівники церкви.

Структура нічних богослужінь не відрізняється від загальної структури богослужінь, може, однак, не бути деяких елементів, наприклад, проповідей.

Ритуальне включення здійснюється також під час регулярних відвідувань домашніх груп. Там усе, що обтяжує душу, проговорюється й вирішується за допомогою колективної молитви за кожного члена громади окремо.

Збори нижньої ланки - домашні групи - не мають твердої структури. Зазвичай кожна така група формується з віруючих, які проживають у даному мікрорайоні або поблизу нього. Теоретично такий осередок повинен складатися з євангельського числа в - 12-ти осіб. Однак ця вимога часто не виконується - усе залежить від реальної кількості громадян, які живуть поруч.

У домашніх групах немає певного графіка: вважається, що віруючі повинні збиратися якнайчастіше, у будь-який зручний час. Усе залежить від можливостей господарів надавати для цього свою квартиру. Як правило, тут проводяться молитви та міні богослужіння, читається, розбирається й конспектується Біблія, прослуховуються аудіо проповіді та організовуються перегляди релігійних відеофільмів.

Характер спілкування повністю залежить від внутрішніх настанов лідера. В одних домашніх групах дотримуються твердої дисципліни, збори інших більше нагадують неформальні зустрічі з чаюваннями, жартами, танцями і навіть легким фліртом.
Функціонуванню таких груп завжди приділялася велика увага. Американський натхненник харизматичного руху Боб Вайнер вважав, що саме такі групи повинні стати «кістяком» великих протестантських структур. І саме на них лежить основне навантаження по обробці пастви для швидкого збільшенням її кількості. Як запевняє американський місіонер, за умови розумного керівництва домашня група подвоює ряди всього за шість місяців, а потім може розділитися на дві незалежні організації, які знову стануть обростати послідовниками і ділитися.

Регулярне відвідування осередку дає людині відчуття причетності до мікро спільноти близьких за духом людей, так зване «почуття ліктя». При цьому домашня церква може забирати практично весь вільний час людини й мінімізувати її контакти із зовнішнім світом, а сама людина, перебуваючи серед подібних до себе, швидко «зростає у вірі». Лідер домашньої групи виконує функції доглядача, координуючи в потрібному напрямі діяльність підопічних і доповідаючи вищому начальству про аномалії, виявлені в поводженні, світогляді, особистому житті адептів.

Релігійній громаді «Посольство Боже» притаманні особливі групові процеси. Тут допомагають реалізувати творчі й професійні можливості людини. Якщо хочеш пекти - печи, хочеш влаштовувати театральну виставу, виховувати дітей - будь ласка. Тобі допоможуть знайти роботу в церкві або на фірмі, що перебувають під патронатом церкви: Господь приготовил прекрасную судьбу для вас. Вы призваны Им и Он поможет вам осуществить ваше призвание. Всевышний поможет вам подняться на пьедестал славы в той сфере деятельности, к какой вы призваны, в той стране, в которой вы живете. Мир узнает вас! [9]

Тобто тут можуть допомогти в дозвіллі і в роботі, тут можна, певною мірою, звільнитися від своїх соціальних і побутових проблем. У цьому полягає велика привабливість для участі населення в діяльності релігійної громади.

Такий принцип побудови внутрішніх організаційних процесів не новий. У громаді збираються люди внутрішньо знедолені, намагаючись визначити своє місце у світі. Цей паралельний світ дає їм те, що не може дати їм традиційне суспільство. Фактично це держава в державі з певною ідеологією. Знакова фігура – Ісус Христос – неминуща, на відміну від міфу будь-якого політичного лідера, а основний текст – Біблія – не підлягає ревізії».

(Продолжение следует)

фото с официального сайта «Посольства божьего»