Черный – по-белому, белый – по-черному (2)…

,пользующегося особым расположением и поддержкой киевского мэра Леонида Черновецкого. Начало публикации: Черный – по-белому, белый – по-черному…

«Аналіз культової практики

Релігійну організацію «Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів» (колишня назва – «Слово Віри») створив громадянин Нігерії Сунканми Сандей Аделаджа 1994 року. Вона належить до євангельських церков і має ознаки харизматичного культу:

1. У культовій практиці головний акцент робиться на третю іпостась Бога - Святий Дух. Обґрунтуванням цього служить текст із Євангелія від Іоанна: «Коли хто не народиться з води й Духа, той не може увійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла - є тіло, що ж уродилося з Духа ~ є Дух... Вам необхідно народитись згори» (Іоанн. 3; 5-7). І якщо сам Христос пройшов через хрещення Духом, то цей обряд здатний наділити людину природою Христа, силою згори, дарунками Святого Духа.

2. Центральним догматом релігійного життя є «водохрещення Святим Духом». Члени організації прагнуть одержати у своєму релігійному житті від Святого Духа особливі духовні дари - харизми. «Харизма» в перекладі з грецької означає милість, благодать, Божий дар. Це особиста благодать, якою Бог наділяє обраних, а носієм її є проповідник, оскільки він демонструє (або декларує) володіння дарами аж до здатності зцілення.

Якщо людина хрещена в іншій християнській традиції, то її Символ Віри не має значення та авторитету.

3. Дев'ять дарунків Святого Духа класифікуються звичайно за потрійним принципом:
• дарунки одкровення: мудрість, знання, уміння розрізняти духів;
• дарунки сили: віра, чудотворство, зцілення;
• дарунки мови: пророцтва, говоріння на інших мовах (глосолалія), тлумачення. У церкві «Посольство Боже» перша й друга групи дарунків вважаються найбільш доступними й бажаними. Знання промислу Божого, зцілення й досягнення життєвого успіху є незаперечними свідченнями богообраності.

4. Вважається, що харизму може одержати кожен християнин при спілкуванні зі Святим Духом. Потенційно таку можливість має кожний, хто прийняв хрещення, але більшість про це, по-перше, не знає, а по-друге, не вміє налагодити зв'язок зі Святим Духом, тобто не вміють по-справжньому молитися.

5. Молитовна практика, оволодіння особливою молитвою в Дусі Святому займає найважливіше місце в релігійному житті. Розрізняється п'ять типів молитов:

1) Прохання. Ця молитва базується на положенні, що людина може отримати від Бога все, у чому має потребу. Щоб прохання було виконане, потрібно дуже точно, максимально конкретно визначити в молитві, що саме хочуть отримати від Бога;

2) Клопотання. У молитві звертаються до Бога, прохаючи щось для інших. Вона часто використовується в молитовному зібранні з метою консолідації громади і психологічної підтримки віруючих, які потребують допомоги;

3) Посвячення, помазання. Молитва, яку повторює за пастором той, хто вирішив вступити до церкви. Відбувається це під час першого ж відвідування наприкінці молитовного зібрання. Інколи трапляється, що той, хто приймає посвячення, втрачає свідомість;

Посвячення відбувається в кілька етапів. Першим етапом є одержання дарунків Святого Духа під час недільних молитовних зборів, другим – водне хрещення, третім – вручення свідчення про водне хрещення.

Наприкінці молитовних зборів після 40-хвилинного емоційного прославляння, що може супроводжуватися «молитвою в Дусі», пастор, неначе роблячи емоційну паузу, викликає на сцену тих, хто прийшов уперше й бажає одержати «тут і зараз» дарунки Святого Духа та прилучитися до церкви. По черзі покладаючи руки на голову кожного, хто посвячується, пастор в гранично екзальтованій формі читає молитву про сходження Святого Духа. За спиною того, з ким працює пастор, непомітно з'являється асистент, страхуючи того, хто посвячується, від падіння. Коли людина знепритомніє, це сприймається церквою із захватом і витлумачується громадою як доказ справжнього сходження Святого Духа;

4) Молитва в Дусі Святому. Молитва, завдяки якій дух того, хто молиться, зустрічається зі Святим Духом. Найважливіше завдання - навчитися слухати голос Божий щоденно.

На загальних молитовних зібраннях звичайно спочатку відбувається «пісенне прославляння» (40-60 хвилин), потім – проповідь (60-90 хвилин), знову «пісенне прославляння», молитва про клопотання і молитва в Дусі, особисті свідчення, хрещення в Дусі і наприкінці вирішуються організаційні й господарські питання. Під час недільних служінь практикуються сеанси зцілення;

5) Вимоглива молитва. Побудована на принципі: назви, зажадай, одержуй. Це віра в те, що за допомогою такої молитви можна змусити Бога виконати будь-яке своє прохання: „ ... никогда не говорите: «Господи, сделай меня успешным, если на то есть воля Твоя». Вы поступите мудро, если откроете Библию и скажете: «Господь, Слово говорит, что мне принадлежит множество благословений. Я должен быть преуспевающим человеком, Мой Бог " [11; 13].

6) Учення про надприродне підтвердження. На основі слів з Євангелія стверджується, що ім'ям Божим віруючим дано виганяти бісів, творити чудеса тощо. Наголошується, що навіть Христос до хрещення його Іоанном Хрестителем не робив дива (Марко 16; 15, 17-18).

Член організації відчуває себе кимось особливим - пророком, героєм, знаряддям Бога, що несе людям істину, одкровення. Він постійно відчуває дотик «божого» світла, його життя заповнюється чудовими подіями, він опановує особливий релігійний досвід.
Наприкінці кожних молитовних зборів пастор надає слово тим, хто може повідомити про якість дива, що сталися за тиждень. Віруючі розповідають про дивовижні зцілення, бачення, здійснені пророцтва, про глибину своєї віри, переборені підступи диявола, дякують громаді за молитовну допомогу. Кожне свідчення супроводжується шквалом оплесків і вигуками.

7) Учення про прославляння Бога. Віруючі вважають себе богообраними, щирою церквою Христовою, «сіллю землі». На знак вдячності вони вважають за необхідне прославляти Бога в максимально активній, сучасній і навіть екзотичній формі: Христу присвячуються гімни, молитви, заклики, пісні, вірші, на його честь створюються музичні й танцювальні композиції. Тому часто в громадах функціонують ансамблі, хори, танцювальні групи, інші самодіяльні колективи. Завдяки їхнім виступам на недільних молитовних зборах створюється атмосфера святковості.
Зовні прославляння дуже нагадує концерт поп- або рок музики, деколи дискотеку. Людей, що прийшли на молитовних збори вперше, цей «молитовний концерт» може шокувати. Прославляння триває 40-60 хвилин на початку молитовних зборів і стільки ж - наприкінці. У цей час віруючі стоять, підспівують слідом за солістом, танцюють, підносять руки до неба, кричать, аплодують.

8) Теократія. Визнання ієрархічної і беззаперечної влади пастора, його повноважень контролювати життя не тільки церкви, а й позацерковне життя, повноважень карати за провини, визнання його як найвищої і найавторитетнішої інстанції.

9) Учення про «малих богів». Віруючі мають владу над природою, яку вони одержують від самого Христа. Але харизма розподіляється нерівномірно, а згідно з табелем про ранги - насамперед на пастора, потім на його помічників, а потім уже й на рядових віруючих.

10) Теологія процвітання. Вона ґрунтується на тому, що людина зобов'язана бути здоровою, процвітаючою, щасливою. Благодать, отримана від Бога, сходить на громаду під час молитовних зборів і використовується для дивовижних зцілень, пророцтв, здійснення бажань, збільшення матеріального багатства, усунення конкурентів тощо.

Таким чином, найбільш важливим для людини в релігійній громаді «Посольство Боже» є особисте, безпосереднє та двостороннє спілкування з Богом. На перше місце виходить практика, а не догматика; не проповідь, а молитва і прославляння, які стають основними елементами богослужіння. Характерно, що тільки після обряду посвячення новонаверненого знайомлять з особливостями віровчення церкви, організації громади, загальним порядком проведення молитовних зборів. Це підтверджує особливу важливість обряду присвячення для залучення до рядів релігійної харизматичної громади та дію за принципом: спочатку досвід, а потім догма.

Догматична конструкція і вдало вплетений до неї безпосередній особистий досвід пізнання Бога штовхають у замкнуте коло некритичності. Адепти організації не здатні критично аналізувати дива, зцілення, пророцтва, а також процедури маніпуляції та обману, яким вони піддаються. Увійшовши в це коло, люди потрапляють у пастку: вони не можуть помітити, що саме беззаперечна віра у свій «духовний дарунок» позбавляє їх можливості бачити справжній стан речей. Звідси характерна нездатність або зниження здатності до критики і самокритики.

Ставлення до світу в більшості членів громади збігається зі світоглядом гностиків, які діють за принципом: «І будете як боги». Цей принцип закладено в трактуванні народження християнина «зверху», «від Духа Святого», особливостях проведення молитовних практик та інших релігійних заходів. Подібна настанова властива також прихильникам більшості окультних доктрин.

Слід підкреслити необхідність проведення додаткового, більш ретельного теологічного дослідження доктрини й культових практик, які використовуються в «Посольстві Божому» та виходять за межі даного аналізу».

(Продолжение следует)

фото с официального сайта «Посольства божьего»