Кому вигідно виживати на околиці найекономічніший вид електротранспорту?
Скільки себе пам'ятаю, гості столиці України завжди по-доброму заздрили киянам.
— Скільки у вас трамвайних маршрутів! — дивувалися вони. — І вагончики ходять, як годинник, на зупинках чистота така, аж плюнути соромно.
На жаль, усе це було, було... А тепер же лише сліпий не бачить, як столична влада перелопатила створювану десятиліттями унікальну транспортну систему Києва. Але найнищівнішого удару завдали трамваю. Нещодавно два з чотирьох трамвайних депо — імені Тараса Шевченка і Лук’янівське — винесено з центру міста на околицю.
— Ми спеціально перевели старі шумні депо з центру міста на околиці, — пояснив мер Києва Олександр Омельченко. — На тій ж Лук’янівці є чудова будівля клубу трамвайників, де до революції 17-го року була «мала опера». І хоча б тільки заради неї треба було звідси відселити трамвайне депо.
Отакі справи. Але ж саме з цього депо 114 років тому на маршрут Хрещатик — Велика Житомирська — Сінний базар — Львівська вулиця — Дорогожицька — церква святого Федора (нині район кабельного заводу) виїхали перші у всій Російській імперії електричні трамваї.
Схоже, тепер уже мало хто пам'ятає, що ще три десятки років тому в Києві діяли 35 трамвайних маршрутів, по яких бігали сотні ошатних трамвайних вагонів чеського виробництва. Серед них були свої рекордсмени-далекобійники. Наприклад, майже 25-кілометрова траса 25-го трамвая починалась у Пущі-Водиці й закінчувалася на залізничному вокзалі. Друге місце за довжиною посідав маршрут №12 — до Червоної площі на Подолі. Були також три 17-кілометрові (21-й, 27-й і 31-й) маршрути. Всі вони з'єднували Воскресенку з правим берегом.
Особливою любов'ю киян користувалися так звані короткі маршрути. Наприклад, ніколи не було порожніх місць у 16 трамваї, що ходив з Подолу до площі Ленінського комсомолу (нині Європейської). А на «двійці» зі Львівської площі завжди можна було встигнути на поїзд, що відправлявся з вокзалу.
Однак років десять тому з міських вулиць почали знімати саме короткі трамвайні маршрути. Без шуму-галасу зник 8-й трамвай, який курсував мало не сотню років від залізничного масиву до червоного корпусу університету.
Зате «двійку» тишком-нишком зняти не вдалося. За неї заступилися торговці, які десятиліттями підгодовували плодами своїх садів і городів Сінний базар. Але тут втрутилося Провидіння. У перших числах липня 1996 року сталося страшне лихо в місті Дніпродзержинську, де з гальм зірвався переповнений спарений трамвай: в аварії загинуло близько 40 людей, майже півтори сотні були скалічені.
— На вулиці Воровського майже така ж крутість, що й у Дніпродзержинську, — переконували киян батьки міста, — тому 2-й трамвай треба звідти терміново зняти. І зняли. Заодно «вбивши» і Сінний ринок, на місці якого нині мають намір будувати прибуткові висотки.
Перша чарка, кажуть алкаші, — колом, друга — соколом, а після третьої — дрібними пташечками. Так і почали в Києві знімати довгі трамвайні лінії. Наприклад, начхавши на протести громадськості, здали у брухт рейки популярного 27-го трамвайного маршруту.
Згодом з ініціативи тодішнього заступника голови міськдержадміністрації Івана Салія об'єднали 9-й і 13-й маршрути. Замість них тепер ледве повзає якийсь 18-й трамвай: на його зупинках можна почути багато уїдливих компліментів на адресу батьків міста.
Але найпотужнішого удару по усталеній трамвайній мережі столиці завдали, коли під приводом ремонту моста Патона розірвали правий і лівий берег. Одним махом знищили трамвайні маршрути №30, 31, 32. Замість них тепер бігають сотні дуже малозручних маршруток, за проїзд в яких замість полтиника треба платити півтори гривні. Виходить, демонтаж рейок комусь аж надто на руку виявився?
Геннадій СИНИЦЬКИЙ, "Рабочая газета"
